.jpg)
Категорії дітей, які потребують першої психологічної допомоги
(За матеріалами журналу "На урок")
Перша психологічна допомога (далі – ППД) – це комплекс заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги людям, які в результаті щойно пережитої або поточної важкої кризової події зазнали впливу значних стресорів та відчувають страждання і потребу. Зокрема це можуть бути діти, які:
- пережили психологічну травму;
- отримали поранення в результаті бойових дій (катастрофи);
- можуть нанести шкоду собі та оточуючим після пережитої події.
Такі діти не в змозі правильно оцінити ризики і навколишні небезпеки й потребують посиленого захисту та емоційної підтримки. Крім того, ознаками потреби у психологічній допомозі є такі нетипові реакції дітей, які пережили стресові події:
- безпідставне відчуття тривоги, страху та депресії;
- соціальна відчуженість, замкненість у собі;
- проблеми зі збереженням уваги і нездатність зосередитися;
- плач, сльозливість, астенічність, емоційна вразливість;
- «чіпляння» (велика залежність) за інших;
- відчуття вини за негативні події, стурбованість щодо захисту та порятунку в умовах кризи;
- фіксація на певних негативних думках та переживаннях;
- прояви різноманітних механізмів захисту, таких як регресія, заперечення та уникнення.
Організація роботи з надання ППД у закладі освіти
Першу психологічну допомогу можуть надавати не лише шкільні психологи, а й інші педагогічні працівники, які володіють відповідними знаннями й навичками. На рівні закладу освіти ця робота включає такі складові:
- оцінювання потреб і проблем;
- формування в колективі відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою та надії;
- організація ненав’язливого надання практичної допомоги та підтримки;
- надання допомоги в задоволенні нагальних потреб та в отриманні інформації;
- встановлення зв’язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
- захист від подальшої шкоди.
Під час надання ППД педагогічним працівникам слід дотримуватись таких етичних правил:
- не пропонуйте допомогу насильно та зауважте, що при бажанні її можна отримати пізніше;
- будьте чесними;
- уникайте дій, які можуть поставити дитину під загрозу травмуючих впливів;
- поважайте думку дитини, її етнокультурні та гендерні особливості;
- звільніться від власних стереотипів;
- вислуховуйте дітей, але не примушуйте їх говорити;
- допомагайте дитині заспокоїтися;
- не пропонуйте жодних матеріальних благ та не обіцяйте того, що не зможете виконати;
- приймайте та підтримуйте всі емоції, які відчуває дитина. Пояснюйте, що така реакція є нормальною після пережитого негативного досвіду;
- зміцнюйте віру в можливість допомогти собі та оточуючим;
- формуйте у дитини розуміння того, що надзвичайна подія, свідком або учасником якої вона була, закінчилась і більше не становить загрози.
Основні принципи надання ППД
Перша психологічна допомога дитині, яка перебуває в стресовому стані, базується на трьох основних оперативних принципах, які дозволяють:
- оцінити наслідки кризової ситуації;
- організувати безпечне надання допомоги та налаштувати зв’язок з нею;
- перенаправити її до фахового спеціаліста для отримання професійної підтримки (у разі потреби).
Тож аби допомогти дитині заспокоїтись та створити комфортні умови для взаємодії потрібно:
І. Дивитися.
Для ефективної реалізації цього принципу варто скористатись такими порадами:
- знайдіть для розмови безпечне та тихе місце, де ніщо та ніхто не відволікатиме;
- говоріть м’яко, повільно та спокійно. На запитання дитини про травмуючі події відповідайте простими словами без жахливих подробиць;
- підтримуйте зоровий контакт таким чином, щоб ваші очі були на одному рівні з дитиною;
- забезпечуйте умови безпеки.
Якщо дитина відчуває паніку або виглядає дезорієнтованою, спробуйте зосередити її увагу на нейтральних навколишніх об'єктах у найближчому оточенні, які вона може побачити, почути чи помацати. Для відновлення контакту з навколишнім середовищем і самовладання у випадку виникнення відчуття нереальності того, що відбувається, попросіть її:
- упертися ногами в підлогу та поплескати пальцями або кистями рук по своїх колінах;
- розповісти, що вона бачить і чує;
- зосередитися на своєму диханні і дихати повільно.
ІІ. Слухати
Аби налагодити довірливій контакт з дитиною надзвичайно важливо уважно її слухати. Тож під час розмови варто дотримуватись таких правил:
- будьте терплячими і спокійними;
- вислуховуйте її міркування і страхи без засуджень і оцінок;
- показуйте своїм виглядом, що ви уважно її слухаєте, наприклад, киваючи головою або вимовляючи короткі підтверджуючі репліки;
- надавайте їй можливість помовчати в разі необхідності;
- висловлюйте співчуття, коли вона говорить про свої почуття, перенесену втрату або страшні події;
- не влаштовуйте детальних розпитувань, щоб уникнути повторення стресової ситуації;
- будьте делікатні щодо фізичного контакту;
- з’ясуйте, що є для неї найважливішим просто зараз та допоможіть розібратися у тому, що є першочерговим.
ІІІ. Спрямовувати
Діти, що знаходяться у стані дистресу, почуваються вразливими, ізольованими та безпорадними, їх переповнюють тривоги та страхи. Тож для знаходження ефективних способів отримання практичної допомоги можна скористатись такими порадами:
- дізнайтеся у дитини, як вона справляється з труднощами, та підтримуйте використання позитивних стратегій;
- заохочуйте дитину обмірковувати свої нагальні потреби та визначати пріоритетні. Наприклад, ви можете попросити її подумати про те, що їй потрібно саме зараз, а що можна відкласти на потім;
- запитайте, чого вона боїться та які превентивні заходи допоможуть залишитися неушкодженою;
- поцікавтеся в неї, що допомагає їй відчувати себе краще чи розслабитися;
- допоможіть дитині згадати друзів або рідних, які її підтримують у житті та здатні допомогти їм у поточній ситуації;
- залучайте дітей молодшого віку до творчості (малювання, ліплення з пластиліну) – це дозволить виявити почуття та переживання дитини на невербальному рівні. А дітям старшого віку можна запропонувати організувати допомогу іншим однокласникам або молодшим школярам – це дозволить їм більшою мірою відчути контроль над ситуацією.
Психологічна підтримка учасників освітнього процесу в умовах війни потребує від педагогів великих резервів самовладання та саморегуляції, адже у такій роботі існує високий ризик емоційного вигорання.
У статті Підвищення кваліфікації педагогів за напрямом «Надання психологічної підтримки учасникам освітнього процесу»представлено перелік освітніх заходів «На Урок», які можна переглянути у зручний час та вдосконалити професійну майстерність, за посиланням
